Чернівці

Без неї європейське місто почувається так само, як людина без документу про середню освіту. Вона - серце міста.

Добре, що в Чернівцях віками пліч-о-пліч мешкали представники різних народностей та національностей. В майже кожної етнічної групи була своя релігія, і кожна група розуміла, що утерти носа сусідам в плані найвеличнішого та найцікавішого храму - її святий обов'язок.

Стара чернівецька вулиця Сагайдачного. До центру - кілька кроків, але тут досить тихо і провінційно. Саме в цьому спокійному куточку ховається за широкою спиною показної П'яної церкви найдавніший храм міста.

Поруч з компактним, але щедро прикрашеним бюстами та статуями театром, на Театральній площі, стоїть не один цікавий будинок. Зараз подивимось ліворуч, на будівлю, що з'явилася тут у 1912р. як Палата торгівлі та ремесел в стилі пізньої сецесії.

Ми можемо заочно покохати місто, розглядаючи ілюстровані альбоми чи листівки, та наше перше реальне враження про нього найчастіше так чи інакше буде пов’язане з вокзалом. Автовокзалом, аеропортом, залізничною станцією — місцем, де сходяться шляхи, де зустрічаються і розстаються, де завжди гамірно і велелюдно. Автовокзали, дітище ХХ століття, нечасто дивують нас естетичною „картинкою”, а от з двірцем справа інша. Недарма це слово раніше навіть писали з великої літери, недарма натякали на схожість з палацом.

Придивимось уважніше до вірменської цервки, що переховується від чужого ока лише кварталом нижче Herrengasse (вулиці Кобилянської), на вулиці з вгадуваною наперед назвою Вірменська.