Історія розвитку авіації на Буковині тісно пов'язана
з трагічними подіями в історії людства XX століття : Першою світовою
війною, румунською окупацією краю, а також військовими лихоліттями
Другої світової війни.
Вперше, буковинці познайомилися з літальними
апаратами ще до Першої світової війни. Ця знаменна подія для мешканців
Чернівців відбулася 17 жовтня 1910 року, коли інженер-авіатор Я. Кашпар
здійснив пробний політ, а 23 жовтня того ж року після другої спроби він
підняв свій літак типу "Блеріо" на висоту 30 метрів і здійснив
горизонтальний політ над Чернівецьким летовищем. Після цього першого в
історії Чернівців польоту, буковинці із задоволенням спостерігали за
польотом іншого авіатора, ним став румунський інженер-авіатор А.
Влайку. На показових польотах він демонстрував літак власної
конструкції в присутності 30 тис. глядачів. Того ж року з повітря було
зроблено фотознімки Чернівців, на основі яких пізніше були виготовлені
поштові листівки.
Початок Першої світової війни невдовзі засвідчив, що
авіація досить швидко зайняла належне їй місце на полі бою. Практично з
перших днів бойових дій літаки стали використовуватися для ведення
розвідки, а згодом і для виконання бойових завдань. Так, із червня 1915
року Чернівці не раз зазнавали повітряних авіанальотів із боку росіян.
На місто з літаків скидалися бомби, та металеві "стріли" - зброя для
ураження живої сили. В результаті того були певні жертви серед громадян
міста.
Застосування авіації значно активізувалося з
подальшим розгортанням бойових дій. Авіаційних ударів стали зазнавати
навіть прикордонні з Росією буковинські села. Російські аероплани також
бомбардували залізничний вокзал та власне Чернівці. Однак, якщо росіяни
завдавали бомбових ударів по Чернівцях, то австрійці бомбардували
російські міста Кам'янець-Подільський, Хотин та інші.
Особливо широко використовували авіацію австрійці та
росіяни для проведення оперативної та тактичної розвідки, корегування
артилерійського вогню під час контрбатерейної боротьби, здійснення
штурмових нальотів напередодні брусиловського прориву. Всього під час
ведення бойових дій на Буковині, з боку австрійців було задіяно 2
авіаційні роти на озброєнні яких були літаки німецького виробництва
"Румплер - Таубе" та "Альбатрос".
З підписанням у листопаді 1917 року перемир'я між
Австро - Угорщиною та Росією активні бойові дії на території Буковини
припинилися. Знову почали використовувати авіацію у бойових діях лише
під час окупації Буковини військами королівської Румунії. Після
окупації Буковини до Чернівців було переміщено 10-у авіаескадрилью зі
складу III повітряної групи "Галац", на озброєнні в якої були
винищувачі "Ньюпор". Це було пов'язано з тим, що на території України
тоді ще тривала громадянська війна і Румунія брала участь у бойових
діях проти Української галицької армії.
Припинення бойових дій у Східній Європі та перехід
до мирного життя зумовили повну реорганізацію військово-повітряних сил
Румунії. Співпраця з сусідніми країнами дозволила значно піднести стан
румунської авіації.
У зв'язку з швидким розвитком цивільної авіації з
вересня 1926 року починається обговорення питання про відведення земель
громади Рогізна під летовище. Аеродром мав обслуговувати внутрішні та
міжнародні авіалінії зокрема польсько-румунські. В 1927 році вигін біля
с. Рогізна перетворився на аеропорт Чернівці і можливо, що саме на цій
злітній смузі в серпні 1928 року приземлився перший рейсовий
пасажирський літак із Бухареста, а у 1930 році тут вже могли
приземлитися літаки, що обслуговували лінії Данціг - Бухарест, згодом
Данціг - Салоніки та авіалінію Прага - Москва.
Зростання значення Чернівців, як міжнародного
аеропорту змусило владу звернути увагу на вдосконалення повітряних
воріт міста. 12 жовтня 1930 року відбулося урочисте закладення
наріжного каменя нового Чернівецького аеропорту. Роботи з його
впровадження тривали аж до 1936 року. Тоді ж відбулося урочисте
відкриття Чернівецького аеропорту.
Безумовно, що Чернівці не могли бути єдиним містом
Буковини, де існував аеропорт і питання про виділення земельних ділянок
ставалися і в інших містах. Було створено 9 авіаційних командувань. До
шостого Чернівецького командування увійшло 11 повітів, в т.ч
Чернівецький, Сторожинецький, Радауцький, Сучавський, Хотинський та
інші. Зважаючи на небувале піднесення авіації, нею почали цікавитися і
студенти Чернівецького університету. У 1931 році при університеті
почала діяти авіаційна школа, в якій спочатку навчалося 7 студентів, а
у 1933 році - 13. У 1934 році пілотська школа мала вже 3 літаки, які
спільно з планерами виконали 8262 польоти.
Початок Другої світової війни та втручання
Радянського Союзу у німецько - польську компанію змусили частину
польських військ відступати на територію Румунії. У цей час
Чернівецький аеродром став місцем, де приземлялися польські літаки, які
згодом перегнали до Ясс та Бухареста. Після інтернування польських
вояків вони поповнили авіаційний парк Румунії.
Радянський ультиматум від 26 червня 1940 року застав
румунське керівництво раптово. Врегулювання конфлікту, яке дозволило
радянському керівництву отримати Бессарабію та Північну Буковину, також
не обійшлося без застосування авіації.
Початок бойових дій 22 червня 1941 року на території
Чернівецької області також був пов'язаний із застосуванням авіації. У
повідомленні Радянського інформаційного бюро за 24 червня 1947 року
вказувалося, що з території Румунії здійснюються нальоти німецької
авіації. В результаті чого, було зруйновано Чернівецький аеродром та
базу пального при ньому. Були зруйновані залізничні станції в Банилові,
Ларзі, Лужанах та розбомблено залізничну колію на відстані 10 км, а
також клеєварний завод та нафтобазу в м. Садгора. Авіація
використовувалася і для виконання десантних операцій. Зокрема, 23
червня 1941 року в районі м. Хотина була десантована група у 100
чоловік, яку знищив радянський підрозділ.
Вже у 1944 році, коли велися бої за звільнення
території Чернівецької області від німецьких військ, у боях за
оволодіння Чернівцями відзначилися льотчики генерал-майора авіації
Лакеєва, полковника Нечипоренка, полковника Федульєва. В оперативному
зведенні Радянського інформаційного бюро за 31 березня 1944 року
вказувалося, що на Чернівецькому аеродромі танкістами Іванова із 40
бойових та транспортних літаків частину було знищено, а частину
захоплено в робочому стані. За успішні бойові дії по звільненню
Чернівців наказом Верховного головнокомандувача від 08 квітня 1944 року
найменування "Чернівецький" було присвоєно 989 нічному
близькобомбардувальному авіаційному, 597 нічному
близькобомбардувальному, 690 нічному близькобомбардувальному та 41
гвардійському винищувальному авіаційному полкам. Після звільнення
Чернівців було налагоджено доставку пошти радянськими літаками ЛІ-2 на
Чернівецький аеродром. Крім того, мешканці сіл ряду районів області
були задіяні на спорудженні та ремонті аеродромів.
В повну силу авіація Буковини запрацювала в травні
1944 року. В цей час на Чернівецькому аеродромі базувалася авіаційна
ланка літаків ПО-2, якою керував Ятченко Ф.І. В основному виконувалися
польоти по наданню медичної допомоги населенню області, перевезенню
пошти та термінових вантажів.
На початку 1946 року на базі 87 окремого
гвардійського Сталінградського полку ВПС, передислокованого із
Чехословаччини, був створений 283 авіазагін спецпризначення ЦПФ з
базуванням в аеропорту, яким керував Кисельов В.С. В експлуатації були
літаки ПО-2, С-2. Виконувалися пасажирські та поштові перевезення,
авіахімроботи та санітарні завдання.
В 1951 році до Чернівецького авіапідрозділу була
приєднана окрема Хмельницька авіаескадрилья. Загін було переіменовано і
він став називатися 98 авіазагоном, з яким в 1952 році об'єднали
аеропорт. На експлуатації авіазагону знаходилися літаки ПО-2.
В 1954 році надійшов в серійне виробництво і почав
поступати в авіаційні підрозділи літак конструкції Антонова АН-2. Цей
літак мав всебічне призначення і рахувався одним із кращих у світі по
його використанню на різних видах робіт. На цей час припадає розвиток і
зміцнення повітряно-транспортних зв'язків з містами України : Київ,
Львів, Хмельницький, Тернопіль, Івано-Франківськ, Вінниця, Одеса.
Велику загальну роботу виконував Чернівецький
авіазагін і сумісно з авіаторами Молдавії. Це насамперед, поставка ягід
і свіжих фруктів із садів України і Молдавії у північні райони
Радянського Союзу.
Буковинські пілоти працювали не тільки на полях
Чернівецької області, але і допомагають підвищенню врожайності
сільськогосподарських культур в інших областях України, а також в
Молдавії, Казахстані, Узбекістані і т.д.
В 1957 році представники Чернівецького авіазагону
беруть участь в експедиціях на авіаційно-хімічних роботах Румунії,
Чехословаччині, Болгарії, Афганістані, Індії.
В 1957 році авіазагін поповнився гелікоптерами МІ-1,
які допомогли встановленню повітряного зв'язку з високогірними
населеними пунктами Карпат : Путила, Селятин, Вижниця і т.д.
Із збільшенням протяжності авіаліній Чернівецького
авіапідрозділу, збільшується кількість перевезень пасажирів, пошти і
вантажів. Так, якщо в 1946 році було перевезено - 9,1 тис. чол., пошти
- 21,2 т, вантажів - 215 т, то в 1971 році пасажирів - 360,5 тис. чол.,
пошти - 214 т, вантажів - 2007,8 т.
За трудові успіхи, в 1962 році колективу
Чернівецького авіазагону було вручено перехідний червоний прапор
Українського управління цивільної авіації, а в 1964 році присвоєно
високе звання "Колектив Комуністичної праці".
Для забезпечення надійної експлуатації літаків
АН-24, що виконували рейси в Чернівці з Києва, в 1974 - 1975 роках на
грунтовому льотному полі аеродрому була побудована і задіяна
злітно-посадкова смуга довжиною 1500 м, шириною 42 м з асфальтобетону
на щебені і піщаній основі трохи раніше, в 1971 році було
реконструйовано аеровокзал з доведенням його пропускної спроможності до
200 пасажирів за годину.
В 1986 році злітно-посадкова смуга подовжена на 700
метрів і доведена до 2200 метрів. Відповідно була реконструйована
система посадки літаків. Це дало змогу приймати в Чернівцях літаки
ЯК-42 і ТУ-134. В ті роки в аеропорту були побудовані : будинки АТБ і
служби спецтранспорту, накопичувач для пасажирів на 100 чол. в 1989
році та інші споруди.
Найбільший розквіт авіації Буковини на 80-ті роки
минулого століття. В цей час через аеропорт існував повітряний зв'язок
з Києвом, Москвою, Донецьком, Сімферополем, Дніпропетровськом, Сумами,
Кривим Рогом, та іншими містами.
В 1993 році аеропорт виділився в самостійну юридичну особу, а в 1999 році він отримав статус міжнародного аеропорту.
В 2002 році аеропорт був переданий з державної
власності (Міністерства транспорту України) у власність територіальних
громад Чернівецької області (Розпорядження Кабінету Міністрів України
від 08.01.2002 р. № 3-Р).
В червні 2002 року КП "Міжнародний аеропорт
"Чернівці " очолив Палійчук Володимир Дмитрович, який не дивлячись на
скрутне економічне становище підприємства, зумів за короткий час
налагодити роботу. Сьогодні регулярно виконуються повітряні рейси до
Київа, Стамбула, Форлі, Неаполя (Італія), Алепо (Сірія), Москва (РФ). З
початком літнього сезону додаються перельоти пасажирів до Харкова,
Донецька, Одеси і Сімферополя. Зріс льотний авторитет буковинців, про
що свідчать результати роботи за 2003 рік, де їх визнано кращими з
поміж аналогічних підприємств України. А впродовж зими 2003 - 2004
років жодного разу не відмовили в посадці літакам через технічну
непридатність злітно-посадкової смуги.
Так, якщо в 2002 році було перевезено 6,0 тис.
пасажирів, вантажів - 53,7 т, то за 11 місяців 2004 року пасажирів -
11,3 тис., вантажів - 101,5 т.
Сумісно з обласною і міською владами розроблені
конкретні плани відносно збільшення обсягів роботи аеропорту і
приведення його стану до сучасних вимог. Серед них - оновлення злітної
посадкової смуги, переобладнання і ремонт аеровокзалу, будівництво
готелю для пілотів і пасажирів, автостоянки і т.д., що повинно сприяти
відкриттю нових повітряних рейсів і дальнішому розвитку авіації на
Буковині.
Джерело: http://www.airport.cv.ua/bukovina.php |
