Чернівці

Стара чернівецька вулиця Сагайдачного. До центру - кілька кроків, але тут досить тихо і провінційно. Саме в цьому спокійному куточку ховається за широкою спиною показної П'яної церкви найдавніший храм міста.

Вона скромна і маленька, ця церква. Так називаємого "хатнього типу" - бо збудована в часи, коли християнам не дуже-то дозволялося вибудовувати собі величні храми на підвладних Порті землях.

Знаю, що споруджений цей храм був в 1607 році у житловому масиві Селище поруч з давніми Чернівцями (інформація з книги Василя Селезінки "Місто моєї любові"). Тетяна Зубович, начальник управління містобудування та архітектури ОДА, стверджує, що існують кілька версій щодо церкви.

За однією з них, храм було перенесено з свого первісного місця. Та цій версії суперечать факти іншої. Згідно з даними реставраторів Укрзахідпроектреставрації, які досліджували об'єкт в 1990 році, доведено, що після зведення святиня неодноразово реставрувалася, ремонтувалася, змінювалася. До первісного об'єму добудували ризницю, змінили бабинець з квадратного на п'ятистінний.

Реставратори вивчили кожен сантиметр церкви - і не знайшли там жодних позначень, які в давнину обов'язково ставили на храмах, що були перенесені з одно місця на інше. Тому версія № 2 - церква з самого 1607 року стояла на цьому місці.

До реєстру національного культурного надбання церква потрапила з деяким запізненням: лише 24 липня 1964 року.

Зведений цей храм за всіма канонами сакрального мистецтва тих часів. Діагональ нави відповідає висоті до яблука, що знаходиться під хрестом. Це один канон.

Ось ще один: гребінь повинен відповідати діагоналі прирубу вітаря. Ця висота відповідала висоті намету.

А ось інший канон храмобудування було порушено: як правило, різницю добудовували до вівтарної частини, а тут вона спроектована там, де був більший кут. Сталося це в XVIII столітті. Тоді ж, напевно, зняли намет над бабинцем.

Наступний великий ремонт відбувався вже в 1959р. Храм, до речі, на той час був діючим - але ненадовго. Коли місцеву парафію закрили, з'явилися проекти використання споруди під музей писанки або музей культових споруд. Укрзахідпроектреставрація в 1990р. виконала всі роботи по створенню такого проекту, але дальше за папери справа не пішла. Бо почалась перебудова - і храм знову повернули громаді.

О 10-20 21 листопада 1992 року церква перетворилася на велетенський факел. Хоча пожежники приїхали вже через 5 хвилин, 70 відсотків церкви згоріло. Сильно постраждали стіни бабинця, повністю згорів дах, більш-менш достойно пережив нещастя лише намет.

Реставраторам нічого не залишалося, окрім як створити новий проект - відродження храму з попелу. Святиню відновили майстри з Буковинських Карпат - за тими ж технологіями, що і століття тому. Вони ж виконали всі роботи у вівтарній частині. 4 грудня 1996 року церкву освятили та відкрили для богослужінь. Поруч у дворі поставили великий протипожежний щиток з усім потрібним на випадок біди реманентом.

Не пережили реставрації рештки грунтування церкви, виконані наприкінці ХІХ століття, коли її стіни було розписано геометричними орнаментами.

Всередині храму…Строкато і тісно. Стіни в народних килимах. Маса пластикових квітів. Лавиці по периметру.